Весільні обряди. Дівич-вечір. Вінок

13151776_893217930777387_5242262123483841349_n


Обряд записаний Оленою Гервасій з вуст її бабусі Тарасенко Ольги Василівни 1925 р.н., жительки с. Будеї (Кодимський район, Одеська область).


У суботу ввечері молода з дружками ходила по селу і запрошувала подруг на вінок. У відповідь запрошені мали щось дати, але обов’язково парну кількість: 2 яйця, 2 ложки тощо. Якщо ж, наприклад, давали 1 яйце, то його потрібно було розбити. Хто бажав, перев’язував молоду рушником. Після того дівчата йшли збирати барвінок. Принісши барвінок до молодої, сідали за стіл і починали в’язати маленькі букетики, а з листочків потім плели вінок. Деякі дружки вбирали коровай барвінком і калиною. При цьому співали пісень.

 

Горіла сосна, палала, під ней дівчина стояла,

Під ней дівчина стояла, русяву косу чесала, русяву косу чесала:

Ой, коси, коси ви мої, ой коси, коси ви

Мої довго служили ви мені,

Довго служили ви мені.

Більше служить не будете, під білий вінець підете,

Під білий вінець, під хустку, більш не підеш ти за дружку.

Хлопці ту сосну гасили

В решеті воду носили.

Скільки в решеті є води – стільки у хлопця є правди.

Згодом на Вінок сходилися запрошені, збиралися батьки, друзі, рідні, дружби й дружки. В цей же вечір розплітали косу. Молода сиділа на подушці. Батько, мати, брати, сестри, рідні чесали волосся, потім обіймалися і цілувалися по черзі. При цьому дружки і запрошені на вінок співали жалісливих пісень.

Віддаєш ти мене, мамо, до чужих людей,

Дай же мені соловейка, щоб рано будив,

Бо свекруха, чужа мати, рано не збуде,

Піде вранці до сусідки – обсуде:

Ой сусідо, сусідонько моя,

Сонливая, дрімливая, до роботи лінивая невістка моя.

Щоб я її не збудила, вона не встала б,

Щоб я їй не зварила, вона не з’їла б.

Летять, летять голубочки у вирій летючи,

Несуть моє дівування на крилах несучи.

Станьте, станьте, голубочки, станьте на часок,

Лишіть мені хоч голубничок,

Нехай же я погуляю хоч годочок.

Як ти хтіла (ім’я нареченої) дівувати,

Треба було добрих людей відказати.

Як я мала добрих людей відказати,

Як не хтів мене мій батько годувати.

Закінчувався обряд так: поверх фати на голову доньки мати надівала вінок.

Дружки йшли до нареченого і запрошували його з дружбами на вінок до нареченої. Тут дружок перев’язували рушниками. Згодом приходив наречений з дружбами, старостами та нанашками (подружня пара, вони обов’язково мають бути від молодого). Їх запрошували до двору, але молоду не віддавали до тих пір, поки дружба не викупить її у старшої дружки або молодшої сестри чи брата. Потім наречена чіпляла букетик квітів на одяг молодого, а дружки – дружбам.

Старша дружка продавала вінок старшому дружбі, а він довго торгувався, після чого віддавав його молодій. Якщо молода не була дівчиною, чи виходила заміж вдруге, вінка не виготовляли.

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *